Cюрпризи опублікованої редакції Закону № 3275
Зверніть увагу!!!
Законопроект №3275 (доопрацьований) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» містив наступні доповнення до перехідних положень Цивільного кодексу України: «14. З моменту установлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211 (з наступними змінами і доповненнями) і до його завершення в установленому законом порядку наймач звільняється від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу».
У той же час, після внесення змін до Цивільного кодексу України наразі маємо наступну версію п. 14 Перехідних положень: «14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу.»
Зміна формулювань не тільки стала великою несподіванкою, а й по суті повністю змістила акцент запропонованої норми, адже формулювання «наймач звільняється» захищає інтереси наймача, а формулювання «може бути звільнений» вказує на той факт, що частина 6 ст. 762 може як застосовуватись до наймача, так і не застосовуватись. Жодних розумінь того, ким та яким чином вирішується можливість звільнення від орендних платежів законодавець не надав. На нашу думку, норма в остаточній редакції створює більше питань, ніж надає відповідей. Крім того, вона тільки дозволить наймодавцям «обходити» положення ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу, що створить багато суперечок та конфліктів.
Таким чином, договірний процес та медіація й надалі залишаються по суті єдиним шансом для сторін знайти оптимальній компроміс у надскладних умовах карантину.
