Спадкування кредитів та позик: що слід врахувати та як діяти?

Стаття 1218 Цивільного кодексу України встановлює, що до складу спадщини входять не тільки права, а й обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Отже, спадкоємці отримують не тільки майно померлого, а й успадковують його обов’язки, в тому числі, обов’язки по виплаті кредитів та позик.

Спадкоємці мають право обирати, чи приймають вони спадщину, чи ні. Для того, щоб визначитись з питанням прийняття спадщини спадкоємцям рекомендується повністю проаналізувати склад спадщини, зрозуміти, яке саме майно буде отримано та які зобов’язання перед третіми особами необхідно буде виконати. Слід зазначити, що  прийняття спадщини з умовою чи застереженням не допускається, у зв’язку з чим спадкоємець не може прийняти майно та відмовитись від прийняття зобов’язань.

Окрему увагу слід звернути на той факт, що у деяких випадках прийняття спадщини здійснюється автоматично, а саме, відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. Отже, слід мати на увазі, що якщо спадкоємець не бажає отримати у спадщину борги, він повинен відмовитись від спадщини в порядку, передбаченому законом.

Порядок взаємодії спадкоємця з кредиторами.

Для того, щоб процедура спадкування боргів проходила у відповідності до чинного законодавства, радимо дотримуватись наступної послідовності дій.

1. Повідомлення кредитора. Кредитор повинен бути повідомлений про відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1281 Цивільного кодексу України, обов’язок повідомлення кредитора про відкриття спадщини покладається саме на спадкоємця. Тобто, усіх відомих кредиторів спадкоємець має повідомити особисто.

2. Пред’явлення кредитором вимоги до спадкоємця. Загальний строк, протягом якого кредитор повинен пред’явити вимоги до спадкоємця, становить шість місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Вказаний строк не залежить від настання строку вимоги по зобов’язанню. Крім того, передбачений строк є преклюзивним, тобто, його закінчення тягне за собою безумовне припинення суб’єктивних прав або обов’язків.

У випадку, якщо спадкоємець не знав про наявність заборгованості спадкодавця та не повідомив кредитора, вимога заявляється протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

3. Встановлення дійсного розміру вимоги кредитора. З метою захисту своїх інтересів  спадкоємець повинен перевірити розрахунок заборгованості, переконатись у реальності та об’єктивності суми боргу та нарахованих штрафних санкцій за їх наявності. Розрахунок заборгованості робить станом на день смерті боржника.

4. Визначення обсягу спадкового майна та його вартості. Вартість та обсяг спадкового майна встановлюються  з метою визначення межі відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця, адже відповідно до ст. 1282 Цивільного кодексу України, спадкоємці задовольняють вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Тобто, у випадку відсутності спадкового майна у кількості та розмірі, необхідному для задоволення вимог кредитору, спадкоємець сплачує борги в межах спадкового майна та не несе відповідальності своїм особистим майном.

5. Задоволення вимог кредиторів. Задоволення вимог кредитора здійснюється шляхом одноразового платежу, якщо сторони не домовились про інше.

Іпотека та застава спадкового майна.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про іпотеку”, у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування , іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи – іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов’язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Проте, слід звернути увагу, що у випадку, якщо кредитор пропустив встановлений законом строк на пред’явлення своєї вимоги до спадкодавця, іпотека припиняється на підставі ст. 17 Закону України “Про іпотеку”, яка встановлює, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов’язання. Судова практика підтверджує вищевикладене, при цьому Верховний суд зазначає, що пропуск кредитором встановленого строку тягне за собою припинення основного зобов’язання, що в свою чергу тягне за собою припинення іпотеки (наприклад, Постанова від 16 березня 2020 року по справі № 334/8669/18). Аналогічна позиція у Верховного суду і стосовно застави (наприклад,  Постанова від 26 лютого 2020 року по справі № 359/9732/17)

Враховуючи вищевикладене, якщо іпотекодержатель/заставодержатель у встановлені строки не заявляє вимогу, іпотека/застава припиняються.

© 2020 Bossom Group. developed by sinch.pro

logo-footer