Велика Палата ВСУ висловила свою позицію з приводу підвідомчості спорів за участю уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів
Велика Палата Верховного Суду України внаслідок перегляду рішень господарського суду м. Києва та Київського апеляційного господарського суду у справі №10/17448/16 визначила правову природу наказу банку.
Так, Позицією Великої Палати Верховного Суду України було визначено, що розпорядчий документ уповноваженої особи Фонду не є правочином у розумінні цивільного законодавства України, а є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органів управління та контролю банку, спрямованим на збереження активів і документації банку та який діє у межах цієї юридичної особи. Оскільки наказ банку є його внутрішнім документом, який не створює жодних обов’язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), то не можна вважати порушеними будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу. Звідси права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Також, Велика Палата Верховного Суду України зробила висновок, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб’єктом як публічно-правових, так і приватноправових відносин. При цьому в приватноправових відносинах, зокрема під час здійснення функцій органу управління банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, фонд не здійснює функцій суб’єкта владних повноважень у розумінні ст.3 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Оскільки позивач оскаржує дії уповноваженої особи Фонду не як суб’єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим.
