У 2011 році Департаментом містобудування Львівської міської ради було затверджено вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту, відповідно до якого передбачалось перепланування квартири Відповідача з розширенням за рахунок частини простору горища та влаштуванням тераси. Позивачі – власники інших квартир у семиквартирному будинку, звернулись до суду з вимогою про визнання незаконними та скасування наказів і свідоцтва про право власності на квартиру. Позивачі наполягали на тому, що Наказ Департаменту містобудування від 30 травня 2011 року не відповідає положенням ст. 1, ч.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Рішенню Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 та порушує їх права співвласників на спільне володіння горищем будинку як приміщенням загального користування.
Позиція представників Відповідача та судів першої інстанції, з висновками яких погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, ґрунтувалась на тому, що спірне горище на момент прийняття Наказу перебувало в аварійному, непридатному до нормальної експлуатації стані, не могло забезпечувати експлуатацію будинку та побутове обслуговування мешканців. Саме тому цей простір не міг бути віднесений до категорії допоміжних приміщень і на нього не поширюється правовий режим спільної власності мешканців будинку. З огляду на зазначене положення статей 1, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 до спірних правовідносин не застосовуються.
Документи на реконструкцію квартири були оформлені відповідно до Положення про порядок підготовки, погодження документів для оформлення дозволів на проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках з метою ремонту дахів та збільшення житлової площі будинків на території м. Львова, затвердженого Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 6 липня 2007 року № 442.
Представлені представниками Позивачів судові рішення суду касаційної інстанції на предмет не відповідності судовому рішенню касаційного суду, про перегляд якого подано заяву, не дало підстав для задоволення заяви про перегляд справи Верховним судом України.
З Постановою Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року по справі № 6-552цс16 можна ознайомитись на сайті Верховного Суду України.
